ІММЕРСИВНЕ ЦИФРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУЧАСНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ
Назва видання
Тип
Дата
Автори
DOI
Аннотація
У статті досліджено роль іммерсивних цифрових середовищ як стратегічного чинника підвищення конкурентоспроможності сучасних університетів у контексті глобальної цифровізації та трансформації освітнього простору. Обґрунтовано, що використання VR/AR/MR-технологій, інтерактивних цифрових екосистем і багатовимірних віртуальних платформ формує передумови для оновлення моделей навчання, розвитку імерсивного освітнього досвіду, розширення інструментів комунікації зі стейкхолдерами та зміцнення технологічного іміджу закладів вищої освіти. Показано, що події останніх років стали каталізатором активного впровадження цифрових рішень і прискорили інтеграцію інструментів імерсивної взаємодії в освітнє середовище, зумовивши необхідність переосмислення педагогічних підходів і управлінських стратегій університетів. Проведено аналіз теоретичних підходів до трактування цифрових інтерактивних просторів, визначено їх ключові характеристики, освітній потенціал і можливості масштабування в університетських екосистемах. Окреслено перспективи використання імерсивних платформ у розвитку інноваційних форм навчання, зокрема віртуальних лабораторій, цифрових двійників, дистанційних тренажерів, науково-дослідних полігонів та профорієнтаційних майданчиків, що сприяють підвищенню якості освітніх послуг і розширенню можливостей професійної підготовки студентів. Підкреслено, що імплементація таких технологій сприяє посиленню міжнародної академічної мобільності, розширенню співпраці з індустріальними партнерами та інтеграції університетів у глобальні освітні мережі. Виокремлено ризики, що супроводжують упровадження імерсивних цифрових середовищ: проблеми кібербезпеки, загрози поширення неякісного або шкідливого контенту, низький рівень цифрових компетентностей персоналу, технічні обмеження та потреба в оновленні нормативно-правового регулювання. Зроблено висновок, що переваги інтеграції таких середовищ суттєво переважають можливі виклики, а системний підхід до їх упровадження забезпечує університетам стійкий розвиток, підвищує конкурентну позицію на освітньому ринку та сприяє адаптації до вимог цифрової економіки знань, відкриваючи нові траєкторії інноваційного розвитку.
