Цифрова трансформація вищої освіти: до концептуальної моделі цифрового університету як соціально-технологічного інституту
Назва видання
Тип
Дата
Автори
DOI
Аннотація
Анотація. Стаття присвячена розумінню цифрової трансформації вищої освіти як складного процесу, що включає не лише технологічне оновлення, а й інституційне, культурне та етичне переосмислення функціонування університету в цифрову епоху. Основна увага зосереджена на побудові концептуальної моделі цифрового університету як соціально-технологічного інституту, що інтегрує ІТ-інфраструктуру, освітню діяльність, управлінські послуги, етичні принципи та регуляторну автономію. На основі міждисциплінарного підходу визначено три провідні вектори трансформації: модернізація освітнього процесу з акцентом на індивідуалізацію, впровадження гнучких форм навчання та цифрових аватарів; автоматизація управлінських рішень з використанням алгоритмічних технологій, аналітики великих даних та штучного інтелекту; та формування нової ІТ-архітектури, що забезпечує створення інтегрованого цифрового кампусу та електронного інформаційно-освітнього середовища. Особливий акцент робиться на аксіологічному вимірі цифрової трансформації, який вимагає переосмислення традиційних принципів вищої освіти. Зокрема, аналізуються принципи доступності, безпеки, ефективності та якості освіти в контексті цифрової взаємодії. Показано, що цифровий університет має виступати не лише як техніко-технологічна платформа, а й як відкритий етико-нормативний простір, орієнтований на розвиток академічної доброчесності, захист персональних даних, формування цифрової автономії та інклюзії. Автор обґрунтовує необхідність впровадження етичного кодексу для цифрового університету, створення системи етичної експертизи та впровадження цифрової педагогіки, яка поєднує інноваційні інструменти з гуманітарним змістом. У статті також розглядаються провідні підходи до розуміння сутності цифрового університету: як дистанційного освітнього простору, як розумної організації, як цифрової екосистеми та як цифрового аватара класичного університету. Встановлено, що найперспективнішою є гібридна модель, яка поєднує всі ці компоненти, забезпечуючи адаптивність, технологічну інтеграцію та ціннісну стійкість освітнього процесу. У цьому контексті цифровий університет розглядається як інституційна основа розвитку економіки знань, дослідницька та освітня платформа, рушійна сила соціального прогресу та стратегічний суб'єкт цифрової модернізації. Тому цифрова трансформація вищої освіти повинна здійснюватися не лише за технічними, а й соціальними, гуманітарними та етичними векторами, що дозволяє забезпечити її інклюзивність, легітимність та сталий розвиток.
