ЦИФРОВИЙ АВАТАР ЯК ЕКОНОМІЧНИЙ АКТИВ УНІВЕРСИТЕТУ
Назва видання
Тип
Дата
Автори
DOI
Аннотація
У статті здійснено теоретико-методологічне обґрунтування концептуалізації цифрового аватара викладача як нематеріального економічного активу в екосистемі цифрового університету. Визначено сутність, структурні компоненти та функціональні зв’язки аватара з ключовими підсистемами університету. показано його роль у формуванні ціннісної пропозиції та перетворенні даних і педагогічної експертизи на економічні результати. Аргументовано, що поєднання даних, алгоритмів ШІ та інституційних механізмів управління забезпечує перехід від фрагментарної цифровізації до керованого цифрового капіталу університету. Проаналізовано наявні підходи щодо цифрової трансформації освіти та платформізації, окреслено їх обмеження щодо економічної ідентифікації й вимірювання ефектів цифрових активів. Запропоновано рамку оцінювання цифрового аватара викладача з урахуванням ідентифікованості активу, керованості життєвим циклом моделі (проєктування – навчання – валідація – розгортання – моніторинг/аудит – оновлення), вимог privacy-by-design, тлумачення та інтелектуальної власності. Представлено узагальнену карту економічної цінності з метриками каузальної атрибуції впливу на доходи, витрати, якість освітніх результатів і ризики. Показано, що цифровий аватар викладача як віртуальний педагогічний агент на основі ШІ забезпечує персоналізацію навчання, масштабування взаємодії 1:N, зниження транзакційних витрат сервісів, прискорення розроблення курсів і підсилення бренда університету завдяки мережевим ефектам інтегрованої цифрової інфраструктури. Доведено, що інституціоналізація аватара як активу (правовий режим, політики даних, управлінський облік, KPI, зовнішній аудит якості) створює підґрунтя для стійкої монетизації та довгострокової конкурентоспроможності. Результати дослідження засвідчують доцільність переходу до екосистемної моделі цифрового університету, у якій цифровий аватар викладача є ядром створення вартості та відтворення інтелектуального капіталу. Сформульовано практичні рекомендації щодо етапності впровадження (від пілотів до масштабування), інтеграції з внутрішніми системами та встановлення метрик evidence-informed управління.
